Людина, якою можна пишатись

Громадянин, діяч, митець

Восьма ранку. До будівлі міської бібліотеки Лиманської ОТГ заходить жіночка: невелика за зростом, охайно одягнена, має привітливу посмішку та добрий погляд. Але за цією зовнішністю приховується сталева леді з гострим розумом, що поєднує в собі такі поняття як «громадянин», «діяч», «митець». Її ім’я – Тетяна Осипова.

Привітавшись зі своїми колегами, проходить до свого кабінету, адже вона директор бібліотеки. І хоча майже все своє життя віддала роботі в закладах подібного типу, цю посаду за особливий внесок у розвиток і популяризацію цієї організації отримала зовсім нещодавно. Знімає своє пальто, перевіряє годинник (не спізнилася ні на хвилинку, втім як завжди) та як і кожна жінка, чепуриться біля дзеркала й сідає за робоче місце. На її столі мало речей, а ті, що є, охайно складені по купках. У всіх ящиках прибрано і кожна дрібничка має своє місце, на поличках викладені книжки, а на стінах плакати та багато дипломів, що говорить: Тетяна Іванівна пунктуальна, чепурна і розумна. Її погляд схиляється на теку з проектом «Стабілізація громад, що зазнали наслідків конфлікту на Донбасі». Його було реалізовано Міжнародною організацією з міграції (МОМ) за фінансової підтримки Японії.  Завданням Тетяни Іванівни, як менеджера цього проекту, було зібрати та об’єднати найактивнішу громаду, в яку входили люди з обмеженими можливостями, пенсіонери, тобто різні верстви населення. І їй це вдалося! Зараз діє ще один проект «Підтримка згуртувань та розвитку громад, що зазнали наслідків конфлікту на Донбасі», менеджером якого також є Тетяна Осипова. Саме після їх написання почалися вагомі зміни в житті бібліотеки та міста в цілому. На капітальний ремонт бібліотеки уряд Японії виділив 35 тис. доларів, за ці кошти було відремонтовано старі підлоги, стелі, стіни, вікна та туалети. А на церемонію завершення проекту до нашого міста завітав Посол Японії Шігекі Сумі. Тепер бібліотека – це не тільки місце для отримання необхідних книжок, це місце, де може збиратися молодь, де проводяться тренінги та майстер-класи, виступи відомих людей нашого регіону та інші заходи, організаторами яких є Тетяна Іванівна. Вже традиційними є Свято мильних бульбашок, коли діти бавляться та веселяться, пускаючи мильні бульбашки. Для більш дорослої молоді було започатковано фестиваль творчості «Смарагдові вітрила». Заздалегідь молоді учасники подають свої роботи в різних номінаціях: «Вірш», «Прозовий твір», «Малюнок», а потім в установлений час цілих три дні з лауреатами займаються майстри, проводяться тренінги та інші навчальні та розважальні заходи. І все це завдяки Тетяні!

Трохи розібравшись зі справами бібліотеки, прийшов час занять гуртка «Літературне краєзнавство» Центру позашкільної роботи. Близько двадцяти дітей приходять на заняття до Тетяни Іванівни, щоб вона поділилася своїм літературним досвідом.

Багато справ, купа паперу, дзвінки та прохання співробітників. Так і проходить робочий час, як вже необхідно йти додому. В затишних стінах на неї чекає люблячий чоловік та двоє дітей, за якими необхідно піклуватися. А в вечірню годину – час натхнення. Тетяна сідає біля вікна з блокнотом і ручкою та пише вірші. Перший твір «Когда почувствуешь любовь», який був про кохання, вона написала в 6 класі. Та сьогодні тематика її творчих здобутків дуже різноманітна: пейзажна, любовна, філософська лірика тощо, написана у багатьох жанрах. Саме за ці літературні навички та вміння була частинкою літературного об’єднання нашого міста «Промінь», оскільки їх засідання проходили в бібліотеці, де вона працювала. Та з часом вона стала необхідною особистістю цієї організації. А з 2012 року є головою та творчим натхненником усієї творчої громади нашого міста.

Ось така вона Тетяна Іванівна – тендітна та ніжна, з однієї сторони, а з іншої, вольова, ерудована, цілеспрямована та працьовита. Завдяки їй розвивається наше місто та культурна сфера. Тому  впевнено можна сказати, що це людина, якою  пишається вся громада.

Портрет професіонала

       Вряд чи вдасться можливим розкрити повною мірою досвід справжнього професіонала, бо він неначе скринька з секретом. Про нього не завжди вдається розповісти так як хочеться, бо це багатогранна величина. Але коли мова йде про досвід музичного керівника, який працює з дошкільнятами, то його можна побачити по задоволеному виразу дитячих обличь. Це – правда!

Сьогодні наша розповідь про Педагога з великої літери – музичного керівника  закладу дошкільної освіти  №1 Лиманської міської ради Донецької області Гончарову Тетяну Федорівну, яка  50 років є незмінним музичним керівником цього закладу.

 Ця людина – професіонал, котрий реально перевтілює в творчість свої знання та вміння й цим самим захоплює дітей, вміло веде стежиною дорослішання, виховує у них, на основі музики, добрі почуття.

У комплексі з іншими заняттями для розвитку малечі, музичні заняття просто необхідні, адже вони сприяють розвитку мовлення, творчого мислення, комунікативних навичок. Величезну роль у цьому відіграє рівень професійної кваліфікації. З цим у Тетяни Федорівни все у належному порядку: має вищу фахову педагогічну освіту, постійно займається самоосвітою,  атестована на відповідність раніше присвоєній  кваліфікаційній категорії «Спеціаліст вищої категорії». А ще важливо те, що вона дуже любить своїх вихованців. До речі, підрахувати кількість дошкільнят, котрі за всі минулі роки пройшли її «музичну школу», вже просто не реально, її перші вихованці вже бабусі і дідусі, які зараз водять у садочок своїх онуків. Але реальними були і є відгуки  як малеча, з особливим захопленням, нахваляється вдома про те, як Тетяна Федорівна грає на музичних інструментах,  як Тетяна Федорівна співає, як Тетяна Федорівна із звичної казки робить незвичні музичні постанови. Їй настільки вдається захопити музикою та співом своїх вихованців, що багато хто, вже навчаючись у школі, сам захотів зайнятися вокалом, освоїти музичні інструменти. Діти із задоволенням поспішають до музичної зали, де готуються та проходять цікаві та яскраві свята, розваги, вистави, концерти. Музичний керівник знайомить дітей з українськими традиціями: народні пісні і таночки діти виконують із задоволенням. При цьому загальний колорит свят підкреслюють костюми – як же дівчатка люблять виступати у вишиванках та віночках, а хлопчикам вишиті сорочки та шаровари дуже подобаються.

 У садочку ведеться «фото-відео-архів» у якому зібрані фотографії та відео на яких зафіксовано багато красивих моментів виступів дітей, ці кадри можна назвати свого роду історією – як кожної дитини, так і загалом всього закладу. До речі історію своєї педагогічної діяльності у рідному садочку Тетяна Федорівна достеменно тримає у пам′яті. Розповідаючи про те, як все починалось, не обминає найдрібніші миттєвості, бо всі вони для неї важливі. Здається, що зовсім недавно закінчила музичне відділення педагогічного училища й приїхала з Бахмута до Лиману. У відділі освіти її, молодого фахівця, охоче прийняли на роботу, навіть квартирою забезпечили та спеціально у дитсадок купили піаніно (все складалося так добре, що навіть батько не повірив!). Згодом з′ясувалося, що музичних керівників з відповідною освітою було не багато, а потреба у кадрах існувала. Тетяна Федорівна вдячна прихильності долі та своїм учителям, наставникам (мама також була педагогом), котрі всьому навчили її з самого початку. А пізніше їй і самій захотілося приносити якнайбільше користі, ділитися досвідом. Прагнення підвищити професійну майстерність, вдосконалити знання і, взагалі, бажання стати студенткою вузу, привели її до Слов′янського державного педагогічного  інституту – заочно закінчила факультет педагогіки та психології дошкільної. Такий крок дозволив їй отримати чималий багаж знань та закріпити авторитет. 20 років поспіль Т.Ф.Гончарова була керівником методичного об′єднання музичних керівників дошкільних навчальних закладів міста. Це багато про що говорить.

  А найголовніше те, що Тетяна Федорівна, як колись, так і сьогодні любить свою роботу, вона готова передати молодим кадрам своїх маленьких вихованців та надійний музичний інструмент – піаніно. Але на жаль для молодих, привабливим це місце роботи не вважається. Минулого року молодий спеціаліст, що прийшла до закладу, затрималася зовсім ненадовго – мабуть вирішила, що перспективного зростання не буде. А ось Тетяна Федорівна на долю ніколи не скаржилася. Вона задоволена, що вже стільки років залишається потрібною й повністю віддається роботі з малечею не тільки як музичний керівник: за п′ять десятків трудових літ вона стала і режисером, і артисткою, і віртуозною піаністкою. Скромна професія дозволила розкрити у Педагога всі приховані здібності.

Педагогічна династія - 347 років загального стажу

Династія потомствених педагогів Зубар-Полякових несе світло знань протягом 347 років.

Про історію цієї славної родини - дивиться у додатку.

За матеріалами, наданими Лиманською ОТГ