21.12.2021
Пам’ятка щодо надання послуг з державної реєстрації актів цивільного стану виконавчими органами сільських, селищних і міських рад
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
З метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті державна реєстрація актів цивільного стану виконавчими органами сільських, селищних і міських рад (далі — ДРАЦС) проводиться відповідно до:
— Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#Text;
— Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text;
— Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5), https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#Text;
— Порядку ведення обліку і звітності про використання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також їх зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.10.2012 № 1578/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.2012 за № 1845/22157, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1845-12#Text;
— постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» (зі змінами), https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF#Text;
— Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08#Text;
— Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-%D0%BF#top;
— Інструкції про ведення звітності відділами державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.01.2013 № 169/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2013 за № 189/22721, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0189-13#Text, та іншими нормативно-правовими актами.
Послуги, делеговані виконавчим органам сільських, селищних і міських рад:
1) державна реєстрація народження дитини та її походження;
2) державна реєстрація шлюбу;
3) державна реєстрація смерті.
Загальний механізм надання цих послуг:
— рішенням міської/селищної/сільської ради (далі — Рішення) або рішенням чи розпорядженням виконавчого органу міської/селищної/сільської ради уповноважити посадову особу органу місцевого самоврядування на проведення ДРАЦС та покласти на неї відповідальність за зберігання бланків свідоцтв;
— внести повноваження ДРАЦС до положення про відповідний виконавчий орган/структурний підрозділ міської/селищної/сільської ради та посадових інструкцій уповноважених осіб на виконання відповідних дій;
— врегулювати в положенні про відповідний виконавчий орган/структурний підрозділ міської/селищної/сільської ради питання щодо використання печатки під час надання послуг у сфері ДРАЦС та забезпечити умови для зберігання бланків свідоцтв;
— отримати посадовою особою органу місцевого самоврядування, уповноваженою на проведення ДРАЦС, доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі — ДРАЦСГ).
Отримання доступу до ДРАЦСГ здійснюється шляхом звернення територіальних громад до відповідної регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі — ДП «НАІС») з метою оформлення Замовлення про надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів (далі — Замовлення), форма якого розміщена на офіційному веб-сайті Підприємства (http://nais.gov.ua) у рубриці «Реєстри/Форми договорів/Органи місцевого самоврядування, державної влади» (далі — Договір).
З переліком регіональних філій ДП «НАІС» можна ознайомитися за посиланням: https://nais.gov.ua/contacts.
Також слід зазначити, що доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів здійснюється за умови використання кваліфікованого електронного підпису, для створення якого використовується виключно захищений носій особистого ключа. Дії, пов’язані з отриманням електронних довірчих послуг у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, користувач вчиняє самостійно.
Для отримання детальної інформації щодо кваліфікованого електронного підпису рекомендуємо переглянути освітній серіал «Електронний підпис» за посиланням https://osvita.diia.gov.ua/courses/digital-signature.
Навчання: ідентифікатори доступу до реєстрів надаються користувачу після встановлення його особи за паспортом громадянина України та здійснення інших заходів, необхідних для його ідентифікації, навчання його роботі з відповідними реєстрами (пункт 4 Порядку забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Мін’юсту від 15.12.2015 № 2586/5).
Отже, після отримання Замовлення співробітниками регіональних філій ДП «НАІС» та проходження відповідного навчання буде вжито відповідних організаційно-технічних заходів щодо надання доступу до ДРАЦСГ.
Після визначення посадової особи органу місцевого самоврядування, яка буде проводити ДРАЦС, покладення на неї відповідальності за зберігання бланків свідоцтв та отримання нею доступу до ДРАЦСГ, повідомити про це відповідні відділи ДРАЦС, перелік та контакти яких знаходяться за посиланням: https://minjust.gov.ua/dep/ddr/viddili-derjavnoi-reestratsii-aktiv-tsivilnogo-stanu.
Водночас на підставі наказів міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції визначені населені пункти в межах відповідних районів кожної області, на які поширюється компетенція відділів державної реєстрації актів цивільного стану, у тому числі щодо забезпечення виконавчих органів сільських, селищних, міських рад бланками свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, складання ними відповідних звітів тощо, з якими можна ознайомитись за посиланням: https://minjust.gov.ua/dep/ddr/viznachennya-yurisdiktsii-viddiliv-derjavnoi-reestratsii-aktiv-tsivilnogo-stanu.
Одним із ключових аспектів для якісного надання послуг ДРАЦС є навчання посадовими особами відділів ДРАЦС посадових осіб органів місцевого самоврядування, уповноважених на проведення ДРАЦС, шляхом проведення тренінгів, навчальних семінарів (у тому числі в онлайн-режимі), стажування тощо.
Підготовлено Управлінням державної реєстрації актів цивільного стану та проставлення апостилю Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України
30.11.2021
Посібник “Оренда майна територіальної громади, відмінного від земельних ділянок”
У посібнику автори розглянули інструмент оренди майна територіальних громад з урахуванням практичного досвіду 100 громад-партнерів Програми DOBRE.
На прикладах показали відмінності різних моделей управління в залежності від специфіки організації ОМС, ресурсних можливостей та потреб громади.
Під час створення посібника ураховано актуальну правозастосувальну практику, питання представників ТГ та типові помилки, яких фахівці та депутати місцевих рад припускаються під час реалізації відповідних повноважень.
Над посібником працювали: Віра Козіна, адвокат, консультант програми DOBRE, Ірина Бакунчик, юристка, економістка, консультантка Програми DOBRE.
16.11.2021
Посібник для громад. Надання органами місцевого самоврядування фінансової підтримки на розвиток місцевого бізнесу та стимулювання підприємництва
Посібник «Надання органами місцевого самоврядування фінансової підтримки на розвиток місцевого бізнесу та стимулювання підприємництва» розроблено в рамках Програми USAID «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (Програма USAID DOBRE).
Цей посібник буде корисним для представників місцевої влади, які бажають створити сприятливе економічне середовище у своїй громаді шляхом надання фінансової підтримки з місцевого бюджету на розвиток бізнесу та стимулювання підприємництва.
Посібник містить огляд норм українського законодавства, кращих практик функціонування програм фінансової підтримки бізнесу, а також рекомендації для органів місцевого самоврядування щодо механізму надання фінансової підтримки на розвиток бізнесу та стимулювання підприємництва.
11.08.2021
Механізм введення в дію нових тарифів на комунальні послуги
За вимогами законодавства України встановленню органами місцевого самоврядування (далі -ОМС) тарифів на комунальні послуги обов”язково передує процедура з обґрунтуванням такої необхідності.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закону) передбачено, що інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Отже, наказом Міністерства розвитку громад та територій України (далі – Мінрегіон) від 05.06.2018 №130 затверджений Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності (далі – Порядок), яким визначено процедуру (механізм) інформування споживачів виконавцями комунальних послуг.
Так, протягом 5 робочих днів з дня подання розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи – ОМС, виконавці комунальних послуг інформують споживачів про намір зміни цін/тарифів (або встановити тарифи) у спосіб, визначений Порядком, а саме:
1) на офіційному веб-сайті ОМС, 2) у друкованому засобі масової інформації, 3) на веб-сайті виконавця комунальних послуг, 4) на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавця комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адмінбудинків ОМС в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.
Згідно з абз.2 п.5 Порядку встановлено, що розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавця комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адмінбудинків ОМС визначено як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації.
Крім цього, виконавець комунальних послуг обов»язково розміщує інформацію про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги у платіжному документі, що застосовується до оплати спожитих послуг та обов»язково зазначає джерело розміщення інформації.
Термін, протягом якого приймаються зауваження і пропозиції від споживачів, встановлюється виконавцем комунальних послуг, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів.
Після завершення процедури доведення до відома споживачів інформації про намір зміни тарифів ( на наступний робочий день після останнього дня приймання пропозицій /зауважень від споживачів) виконавець комунальної послуги письмово повідомляє орган місцевого самоврядування про її результати. У разі врахування зауважень і пропозицій виконавець комунальних послуг здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями. У такому випадку процедура доведення інформації до відома споживачів виконавцем комунальних послуг повторно не здійснюється.
Слід зазначити, що процедура інформування споживачів відповідно до вимог Порядку проводиться як при повному перегляді тарифів на комунальні послуги, так при їх коригуванні.
Разом з тим, інформуємо, що проект рішення ОМС з питань встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також комунальні послуги оприлюднюються не пізніше ніж за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття (ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).
Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється ОМС у засобах масової інформації та\або на офіційному веб-сайті ОМС невідкладно, але не пізніше ніж 5 робочих днів із дати його прийняття згідно з п.4 р. IV Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Мінрегіону від 12.09.2018 №239.
Виконавець комунальних послуг інформує споживачів про зміну тарів на комунальні послуги з посиланням на рішення ОМС відповідно до вимог ст.10 Закону та п.4 р. IV Порядку, затвердженого наказом Мінрегіону від 12.09.2018 №239, у строк , що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію.
10.02.2021
Бюджет участі як інструмент залучення громадськості до прийняття бюджетних рішень
див. у додатку нижче
05.06.2020
Встановлення місцевих податків і зборів - роз’яснення для органів місцевого самоврядування
Органи місцевого самоврядування більше не зобов'язані щорічно приймати рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, йдеться у роз'ясненні Державної регуляторної служби України.
Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (№1160 від 11.09.2003) визначає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів мають ознаки регуляторних актів та потребують реалізації процедур, передбачених цим законом.
Закон України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466) вніс зміни до Податкового кодексу України.
Суттєвих змін зазнала стаття 12 Кодексу, якою визначаються повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів. Зазначені зміни набули чинності 23 травня 2020 року.
Так, Закон № 466 змінює строки прийняття та оприлюднення рішень про встановлення податків та/або зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів приймаються органами місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п.12.3 ст.12).
Якщо до 15 липня орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, такі податки та/або збори справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст.12).
Також Закон № 466 визначає, що у рішенні про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати може не визначатися термін його дії. У такому випадку рішення буде чинним до прийняття нового рішення (абзац другий пп. 12.3.3 п.12.3 ст.12).
Отже, Закон № 466 скасував обов’язок щорічного прийняття рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів.
Таким чином, органи місцевого самоврядування у поточному році можуть не приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У такому випадку, з урахуванням прийнятих змін:
- єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі) буде справлятися із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
- податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір та земельний податок за лісові землі (у разі їх встановлення) – за ставками, що визначені у чинних рішеннях.
Зміна ставок місцевих податків та/або зборів, податкових пільги зі сплати місцевих податків і зборів потребує прийняття органом місцевого самоврядування нового рішення або внесення змін до чинного рішення.
Таке рішення має бути прийняте до 15 липня року та офіційно оприлюднене до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).
Якщо орган місцевого самоврядування оприлюднив рішення про встановлення місцевих податків та зборів після 25 липня поточного року, норми такого рішення будуть діяти не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто через один календарний рік) (пп.12.3.4 п. 12.3 ст.12).
При прийняті рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів, податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, а також внесення змін до таких рішень, орган місцевого самоврядування має дотримуватися процедур, передбачених Законом.
У разі прийняття органами місцевого самоврядування рішень, положеннями яких передбачається внесення змін до діючих рішень виключно в частині зміни року або його виключення у назві рішення (безстрокове рішення),такі рішення не будуть мати ознак регуляторного акта, а їх прийняття не потребуватиме застосування процедур, визначених Законом.
09.04.2020
Який порядок затвердження тарифів на платні медичні послуги, що надають комунальні некомерційні підприємства (КНП), засновником яких виступає районна рада?
Відповідно до статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» обласні державні адміністрації встановлюють (регулюють) тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров’я.
У Донецькій області при формуванні цін на медичні послуги державних та комунальних закладів охорони здоров’я застосовується регулятор у виді встановлення граничного рівня рентабельності, як один із способів державного регулювання цін, на підставі п.5 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 25.09.1998 № 590 «Про регулювання тарифів на окремі види послуг» - в розмірі до 30 відсотків собівартості послуг (без врахування лікарських засобів та матеріалів).
Згідно зі статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні ради мають лише право встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює районна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
Відповідно до ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» заклади охорони здоров’я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Заклади охорони здоров’я встановлюють плату за послуги з медичного обслуговування, що надаються поза договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з головними розпорядниками бюджетних коштів, у порядку, встановленому законом. Разом з тим в зазначеному законі не прописано порядку встановлення тарифів на платні послуги, які надають заклади охорони здоров’я.
Враховуючи викладене, КНП для надання платних медичних послуг має самостійно розробити і затвердити керівником закладу перелік та тарифи на платні медичні послуги, які надаються в закладі з урахуванням встановленого облдержадміністрацією граничного рівня рентабельності в межах Переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1138, а також Порядок надання платних послуг в закладі.
Проте, якщо в Статуті КНП або в контракті про призначення директора КНП передбачено погодження тарифів на надання платних послуг із власником, то відповідну процедуру можливо здійснити, розглянувши такі тарифи профільною комісією районної ради.
Підготовлено управлінням моніторингу бюджетних програм та інформаційно-аналітичного забезпечення
19.02.2020
Які зміни в законодавстві щодо самопредставництва органів місцевого самоврядування в суді?
Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX.
Законом розширено можливості самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді.
Згідно зі змінами, внесеними до статті 56 Господарського процесуального кодексу України, статті 58 Цивільного процесуального кодексу України та статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Закон України набрав чинності та опублікований у газеті «Голос України» від 28.12.2019 № 251.
24.09.2019
В чому полягають зміни до Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №768?
Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого2013 року №115.
Згідно з внесеними змінами
1.На повідомну реєстрацію подається один примірник колективної угоди (договору), змін та доповнень до них разом із додатками та супровідним листом.
На вибір сторін угод, договорів (залежно від їхніх можливостей) пропонується три варіанти подання документів реєструючому органу:
1) оригінал паперового документа з прошитими і пронумерованими сторінками;
2) оригінал електронного документа з пов’язаними з ним кваліфікованими електронними підписами;
3) електронна копія оригіналу паперового документа (фотокопія), засвідчена кваліфікованою електронною печаткою.
Перелік протестованих систем електронного документообігу, інтеграційну взаємодію яких з Системою електронної взаємодії органів виконавчої влади підтверджено, міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства „Державний центр інформаційних ресурсів України”: http://dir.gov.ua/sistema-elektronnoyi-vzayemocliyi-organ/perelik-protestovan-system-еіесіг/.
2. Реєструючий орган не може відмовляти у повідомній реєстрації колективної угоди, договору, змін і доповнень до них, повертати їх на доопрацювання, витребовувати додаткові документи та встановлювати додаткові вимоги до оформлення поданих на реєстрацію документів.
З метою посилення інформування заінтересованих суб’єктів реєструючий орган оприлюднює:
реєстр колективних угод (договорів), змін і доповнень до них;
текст колективних угод (договорів), змін і доповнень до них;
власні рекомендації щодо приведення угоди (договору) у відповідність з вимогами законодавства (у разі їх наявності)',
перелік підприємств, установ, організацій, для яких є обов’язковими положення колективної угоди (у разі подання такого переліку сторонами угоди).
Текст колективного договору, змін і доповнень до нього оприлюднюється за винятком інформації, доступ до якої обмежено його сторонами відповідно до закону або за їхнім рішенням.
3. Реєструючий орган письмово інформує про реєстрацію угоди (договору), змін і доповнень до них суб’єкта, який подав на реєстрацію цей документ.
Звертаємо увагу, що реєструючий орган не робить жодних написів на примірнику угоди, договору, змін і доповнень до них, і не повертає його сторонам, а зберігає поданий примірник документу до заміни новою угодою (договором).
11.06.2019
Який порядок затвердження органами місцевого самоврядування видів громадських і суспільно корисних робіт та переліку об’єктів, на яких повинні виконуватися ці роботи, відповідно до ст. 30¹, 31¹ КпАП?
Статтею 23 КпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У статті 24 КпАП зазначається, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі види адміністративних стягнень як громадські роботи і суспільно корисні роботи.
Відповідно до ст. 30¹ КпАП громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
В той же час згідно ст.31¹ КпАП суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об’єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Детально регламентує питання виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 № 474/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2013 р. за № 457/22989 (далі – Порядок).
У Порядку зазначається, що виконання стягнення у вигляді громадських та суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об’єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування..
З цією метою передбачається, що на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об’єктів, на яких порушники відбуватимуть громадські і суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №655-р уповноваженим органом з питань пробації в Україні є державна неприбуткова установа «Центр пробації», яка має філії на всій території України. Філія Державної установи “Центр пробації” в Донецькій області знаходиться на адресою: 84313, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 10, електронна адреса - don1@probation.gov.ua.
Згідно Порядку при виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються наступні повноваження:
облік порушників;
роз’яснення порушникам порядку та умов відбування суспільно корисних робіт;
погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об’єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт;
контроль за відбуванням стягнення порушниками та виконанням обов’язків власником підприємства за місцем відбування порушниками суспільно корисних робіт;
облік відпрацьованого порушниками часу;
проведення у разі потреби контрольних перевірок за місцем відбування порушниками суспільно корисних робіт та інше.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що у разі надходження до органу місцевого самоврядування відповідного запиту уповноваженого органу з питань пробації, він повинен визначити вид громадських і суспільно корисних робіт та перелік об’єктів, на яких ці роботи будуть виконуватися.
На практиці перелік видів громадських і суспільно корисних робіт та обєктів, на яких порушники відбуватимуть ці роботи, затверджується рішенням виконавчого комітету місцевої ради, хоча трапляються випадки, коли такі переліки затверджуються рішенням ради. Чинне законодавство України не містить прямої вказівки на те, який саме орган повинен це здійснювати.
На нашу думку, це має бути виконавчий комітет відповідної ради і правовою підставою для цього є пп.2 п. а, частини першої ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким покладено на виконавчі комітети функції щодо сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.
Під час прийняття відповідного рішення необхідно посилатися на ст. ст. 30¹, 31, 321³ КпАП, а також на відповідні положення Порядку.
Консультацію надано управлінням правового забезпечення виконавчого апарату Донецької обласної ради
25.04.2019
Які особливості прийняття рішень органами місцевого самоврядування щодо встановлення туристичного збору у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII?
Відповідно до статей 8, 10 Податкового кодексу України, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, у межах їх повноважень, можуть встановлюватися місцеві податки і збори, до яких віднесено:
- податок на майно;
- єдиний податок;
- збір за місця для паркування транспортних засобів;
- туристичний збір.
Враховуючи, що рішення рад про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовими актами, які спрямовані на правове регулювання господарських відносин, їх прийняття повинно здійснюватися в порядку визначеному Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» № 2628-VIII від 23.11.2018 набув чинності 1 січня 2019 року.
Цим законом змінено механізм оподаткування та адміністрування туристичного збору та встановлено, що у 2019 році до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення туристичного збору та/або про внесення змін до таких рішень, вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не застосовуються (пункт 52 розділу I та частина третя Прикінцевих положень Закону № 2628-VIII).
З урахуванням роз’яснень Державної регуляторної служби України від 07.03.2019, при прийняті рішень про встановлення інших місцевих податків і зборів (крім, туристичного збору) на 2020 рік органи місцевого самоврядування мають дотримуватися процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
У разі прийняття органами місцевого самоврядування рішень, положеннями яких одночасно встановлюються декілька місцевих податків і зборів (у тому числі, туристичний збір) на 2020 рік, такі рішення також потребуватимуть реалізації процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Консультацію надано управлінням правового забезпечення діяльності ради та її органів
26.03.2019
Хто зможе представляти інтереси органів місцевого самоврядування в судах з 2020 року?
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII від 02.06.2016 Конституцію України доповнено статтею 131-2, якою передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Розділу ХV «Перехідні Положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до статей 131-1 , 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами -
у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року;
у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року;
у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Відповідно до частини 2 ст. 60 ЦПК України, частини 2 ст. 58 ГПК України та частини 2 ст. 57 КАС України законним представником, крім адвоката, може бути будь-яка особа, за умови дотримання наступних вимог у сукупності:
1) досягнення особою 18-річного віку;
2) повна цивільна процесуальна дієздатність особи;
3) належне оформлення повноважень представника;
4) категорія справи – малозначна.
В розумінні ЦПК України та ГПК України малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до адміністративного судочинства (ст. 4 КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно частини 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
З урахуванням пункту 10 цей перелік не є вичерпним, адже відповідно до частини 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, а саме, справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підсумовуючі наведене, починаючі з 2020 року, відповідно до процесуального законодавства, представляти інтереси органів місцевого самоврядування в судах, крім адвокатів, зможуть особи, які мають повну дієздатність і діють на підставі довіреності у справах незначної складності.
Консультацію надано управлінням правового забезпечення діяльності ради та її органів
11.02.2019
Як змінилася процедура надання фінансової підтримки комунальним підприємствам у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1141?
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» № 1555-VII від 1 липня 2014 року державна допомога суб’єктам господарювання - підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.
Дія цього Закону України не поширюється, зокрема, на підтримку господарської діяльності, пов’язаної з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг.
Перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2018 № 420.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1141 доповнено зазначений перелік послугами у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме включено:
послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії;
послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води;
послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого водопостачання;
послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), послуги з централізованого водовідведення;
послуги з вивезення побутових відходів, послуги з поводження з побутовими відходами.
Постанова оприлюднена в газеті «Урядовий кур'єр» від 29.12.2018 № 246.
Відтепер надання фінансової підтримки комунальним підприємствам, які надають споживачам житлово-комунальні послуги (у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг), не потребує повідомлення та отримання дозволу від Антимонопольного комітету України.
Консультацію надано управлінням моніторінгу бюджетних програм та інформаційно-аналітичного забезпечення
