09 марта 2021 года, 10:10 9 березня Україна шанує свого великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Цього року святкуємо 207 річницю з дня його народження. У кожного народу є дати, які пов’язані з його історичним поступом і мають надважливе значення для суспільства. Такою подією в Україні є день народження Тараса Григоровича Шевченка – геніального українського поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча, що став символом нашої держави, її національним героєм. Це ім’я по праву належить до великих українців у нашій історії; ім’я, яке, ввібравши в себе живу патріотичну душу народу, стало невід’ємною частиною його життя. Літературна спадщина Шевченка (центральну роль в ньому грає поезія, зокрема збірник «Кобзар» українською мовою) вважається основою української літератури і багато в чому сучасної літературної української мови. Творчість поета-демократа у великій мірі вирішила подальший розвиток української літератури, так як не було жодного відомого письменника другої половини XIX - початку XX ст., який би не відчув вплив Т. Шевченка. Збіркою «Кобзар» він почав нову епоху не тільки в історії української літератури, а й в духовності. Ця людина завжди служила правді і боролася за щасливе майбутнє народу. Він був основоположником критичного реалізму і в українському образотворчому мистецтві. Його чудові картини, малюнки, гравюри вчили інших правдиво і багатогранно відбивати сучасну дійсність. Цінність його художніх творів полягає в гострому викривальному змісті, чіткій соціальній спрямованості. І в своїх безсмертних віршах, і в живописних полотнах Шевченко пропагував світлі ідеали свободи, рівності; закликав народ до боротьби проти всіх гнобителів простого народу, цим самим впливаючи на розвиток і літератури, і мистецтва, і духовної культури. Цілий пласт творчості Шевченка присвячений жінкам. Життя жінки в кріпацькому суспільстві була нестерпною. Удома вона виконувала всю хатню роботу і терпіла сімейний гніт, а на панщині працювала без відпочинку. Шевченко ніби зібрав воєдино всі страждання закріпачених жінок і у весь голос розповів про них всьому світу. Великий Кобзар бачив у жінці, перш за все, духовну красу, обожнював материнство, прославляв вірність і щирість, але не прощав аморальності і жорстокості («Наймичка», «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар'яна-черниця», «Марина», «Катерина», «Тополя», «Причинна»). У 1845 році він написав «Заповіт». Вірш мав і має великий вплив на українську культуру, зокрема, був покладений в основу музичних творів низки композиторів, активно використовується в культурному житті, переведений на понад 150 мов народів світу. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. Прес-служба |
